Тарнів – столиця Української Народної Республіки

У 20-х роках XX ст. Тарнів став осідком української влади у еміграції. В місті знайшов притулок провідник вільної України Симон Петлюра. У готелі «Брістоль» на вул. Краківській знаходилося приміщення уряду, a за Міністерство закордонних справ служив готель Солдінгера на вул. Гольдхаммера. Це власне в Тарнові виникли проекти законів, ухвалених восени 1920 року, тут було опрацьовано два проекти конституції Української Народної Республіки. Крім того в середині 1920 року в Тарнові сформувалося Центральне еміграційне бюро, засноване діячами Українського Блакитного і Червоного Хреста та Міністерством здоров’я для підтримання у скрутній ситуації цивільних емігрантів. У лютому 1922 р. в Тарнові з’явився санітарно-лікарняний відділ Українського Центрального Комітету, створений радою Українського Червоного Хреста, діяльність якого в Польщі була тимчасово призупинена. У 20-х рр. у місті діяли також: Український жіночий союз, Союз українок, Український хор, Українська спілка бухгалтерів і рахівників. У Тарнові було засновано Український Національний університет, основу якого складали науковці насамперед з Кам’янець-Подільського Українського Університету, які проживали у місті. Крім того Тарнів був також видавничим центром еміграції – тут друкували пресу, урядові газети, книжки, театральні афіші; організовували концерти, виставки, лекції. Звідси, зрештою, було зроблено ще одну спробу визволення України. Щоб переломити міжнародну ситуацію, яка на початку 1921 року ставала для Української Народної Республіки все гіршою, Рада Республіки вирішила в лютому вислати в Україну партизанський загін, щоб підняти національне повстання. Операцію мав підготувати партизансько-повстанський штаб під проводом Юрка Тютюнника. Тоді ж у Тарнові було створено Вищу Військову Раду з п’яти осіб. Наслідком цих старань був розпочатий бойовими групами з Польщі і Румунії Листопадовий рейд. Спроба закінчилася поразкою. У двадцятирічний міжвоєнний період у Тарнові проживало від 200 до 300 громадян України. Сьогодні про ті часи нагадує пам’ятна таблиця на фасаді кам’яниці на вул.
Краківській 9, де зараз чотиризірковий готель «Брістоль».